Екіпаж Apollo 13 (Jim Lovell, Jack Swigert, Fred Haise). Джерело: NASA
Як повідомило національне космічне агентство, 8 серпня 2025 року на 98 році життя помер Джеймс Ловелл (James Lovell). Більшість людей знають його за участю в автобіографічному фільмі Аполлон-13. Місія, яка мала стати третьою висадкою на Місяць, обернулася катастрофою і лише завдяки чуду та витримці екіпажу вони змогли повернутися з неї живими.
До Аполлона
Його шлях до космосу почався у флоті США, де він служив пілотом винищувачів та випробувачем літаків. У 1962 році Ловелла відібрали в команду астронавтів NASA, і вже через три роки він полетів до своєї першої місії — «Gemini 7». Там він провів два тижні у тісному кораблі, встановивши рекорд тривалості польоту та вперше виконавши зближення з іншим апаратом у космосі.
У 1967 році він працював у комісії, яка розслідувала жахливу трагедію, що сталася з Аполлон-1, коли всі члени екіпажу згоріли живцем на стартовому майданчику. Про небезпеку космічної техніки він знав як ніхто інший.
Пізніше були ще Gemini 12 і важлива сторінка в його біографії - Apollo 8 в 1968 році, перший політ людей на орбіту Місяця. Екіпаж Ловелла першим у світі на власні очі побачив зворотний бік Місяця, а фотографія стала безсмертною. Саме Джим Ловелл був командиром резервного екіпажу для Аполлон-8 і якби Ніл Армстронг захворів, став би першою людиною на Місяці. Аполлон-11 Ловелл планував, що місія Аполлон-3 стане останньою у його космічній кар'єрі. Місія мала стати третьою висадкою на Місяць, а сам Ловелл міг стати п'ятою людиною, що ступила на поверхню Місяця. Але все пішло зовсім інакше. Джим Ловелл перед ракетою Saturn V, місія Apollo 13, 3 рік. Ілюстрація: NASA 13 квітня 8 року, коли космічний корабель тільки-но летів від Землі до Місяця, стався вибух кисневого балона, який вивів з ладу дві з трьох електричних батарей. Тоді екіпаж Ловелла подарував світові другу безсмертну фразу - Х'юстон, у нас проблема
. Оператор Землі попросив повторити це повідомлення.
Після цього в NASA створили цілодобовий штаб із порятунку місії. Було визначено, що вимикати маршовий двигун не можна, адже він може бути пошкоджений та вибухне при повторному запуску. Тобто це був політ в один бік і треба було зробити так, щоб це була подорож додому. Провівши підрахунки, Центр Польотів вирішив використати двигуни місячного модуля для польоту до Землі. Пошкоджений корабель долетів до Місяця, але замість запланованої посадки облетів його та полетів назад до Землі. Ловелл та його команда розуміли, що їхні шанси вижити мізерно малі, а кожна помилка могла стати останньою. І все-таки він та його команда залишалися спокійними та сконцентрованими.
На шляху додому концентрація вуглекислого газу в місячному модулі перевищила безпечну межу. Місячний модуль не розрахований на таке тривале перебування екіпажу, тому поглиначі CO2 вичерпали свій ресурс. Було вирішено протягнути шланги скафандрів у відсік екіпажу польотного модуля та закріпити їх клейкою стрічкою. Потім перегрілася одна з батарей, але, на щастя, виявилося, що це просто помилка датчика. Через нестачу енергії астронавти не могли включити обігрівачі. Температура всередині тісного модуля опустилася до 11 градусів, але нерухомим космонавтам здавалося, що там ще холодніше. Зрештою, витік газу з пошкодженого кисневого балона постійно відхиляв корабель і доводилося періодично коригувати траєкторію двигунами місячного модуля, щоб не промахнутися повз Землю. Якоїсь миті ще й спрацював захисний клапан балона з гелієм, який скинув зайвий тиск, що розкрутило корабель і його було важко повернути у вихідне положення.
Перед входом в атмосферу землі потрібно було відстикуватись від місячного модуля, який у ролі рятувальної шлюпки довіз астронавтів до Землі. Але й ця процедура не була простою через вибух. Щоб відвести подалі місячний модуль від посадкового модуля їх розгорнули на 45 градусів і від'єднували в такому положенні.
На час рятувальної місії СРСР, Британія та Франція оголосили радіомовчання на частотах рятувальної місії, оскільки через брак енергії зв'язок з астронавтами був нестабільний.
17 квітня о 18:07 посадковий модуль успішно приводнився на Землі. Усі учасники місії повернулися додому неушкодженими. За витримку та професіоналізм, астронавтів та наземні служби Х'юстона нагородили найвищою державною нагородою — Медаллю свободи. Для запобігання виникненню подібних проблем запланований запуск Аполлон-14 відклали на 5 місяців.
Після
Джим Ловелл недовго працював у NASA на адміністративній посаді заступником директора з науки. Після закінчення роботи в NASA та флоті у 1973 році Ловелл зайнявся бізнесом: очолював кілька компаній, керував телекомунікаційними та морськими підприємствами. Він навіть відкрив власний Restaurant у Лейк-Форесті, штат Іллінойс, де жив до останніх днів. Незважаючи на нову професійну стежку, Ловелл залишався символом епохи — виступав на конференціях, підтримував освітні програми, розповідав молоді, що космос вартий ризику.
Його історія надихала не лише вчених та студентів, а й Голлівуд. 1995 року фільм «Apollo 13» з Томом Хенксом у головній ролі знову нагадав світові, хто такий Джим Ловелл. Він з'явився у фінальній сцені як камео – у ролі капітана авіаносця, який зустрічає врятований екіпаж. Для мільйонів глядачів Ловелл став уособленням спокою в хаосі та розумі, що рятує життя.
Після смерті Ловелла живими залишилися лише п'ятеро з 24 людей, які літали до Місяця: Базз Олдрін (Buzz Aldrin) 95 років, Фред Хейз (Fred Haise) 91 рік, Девід Скотт (David Scott) 93 роки, Чарлі Дюк (Charlie Duke) 89 років і Гаррісон Шмі.
Він так ніколи і не ступив на Місяць, хоча двічі був зовсім поряд. Але це, мабуть, найточніше визначення його шляху: не завжди доходити туди, куди планував, але завжди доводити справу до безпечного повернення. Ловелл залишив по собі не лише технічну спадщину, а й урок — справжня перемога полягає у збереженні життя, навіть коли головна мета залишається за обрієм.
За матеріалами: collectspace.com, arstechnica.com, wikipedia.org