Озонова дірка над Антарктидою. Джерело: NASA/AI
У 2026 році озонова діра над Антарктидою досягла значних розмірів, ставши сьомою за середньою площею за 48 років супутникових спостережень. У піковий період, з 7 вересня по 13 жовтня, вона охопила до 25 млн км², згідно з даними NASA та NOAA. Ця подія знову привернула увагу до стану озонового шару, незважаючи на десятиліття зусиль щодо його відновлення.
Причини зростання: роль полярного вихору
Експерти вказують, що основною причиною розширення озонової діри у 2026 році став не сплеск шкідливих викидів, а аномально потужний антарктичний полярний вихор. Цей атмосферний феномен створив оптимальні умови для інтенсивного руйнування озону у стратосфері. Показово, що лише роком раніше, 2025-го, озонова дірка була однією з найменших за останні три десятиліття, що підкреслює значний вплив природної мінливості циркуляції повітря на стан озонового шару.
Незважаючи на масштабну площу, вчені зазначають, що зниження концентрації озону в центрі дірки у 2026 році було менш критичним, порівняно з іншими великими епізодами. Для порівняння, рекордно низька концентрація 92 одиниці Добсона була зафіксована в жовтні 2006 року безпосередньо над Південним полюсом.
Карта озонового шару над Антарктидою. Ілюстрація: NASA Earth Observatory / Lauren Dauphin
Що означає «озонова діра»?
Важливо розуміти, що термін «озонова діра» не має на увазі повної відсутності озону. Це область стратосфери, де концентрація озону падає нижче за історичний поріг у 220 одиниць Добсона. Озоновий шар відіграє ключову роль у захисті Землі від шкідливого ультрафіолетового випромінювання Сонця, яке може спричинити опіки, пошкодження ДНК та збільшувати ризик розвитку раку шкіри.
Моніторинг озонового шару в 2026 проводився за допомогою приладу OMPS на супутнику NOAA-20. NASA здійснює десятиліття спостережень за цим явищем, незважаючи на періодичні інциденти, такі як недавнє сходження з орбіти телескопа NASA Swift.
Перспективи відновлення озонового шару
Основними руйнівниками озону залишаються хлорфторвуглеці (ХФУ), що використовувалися в холодильниках та аерозолях до їхньої заборони Монреальським протоколом 1987 року. Завдяки цим заходам рівень хлору в стратосфері до 2026 року знизився приблизно на третину від пікових значень 1980-х. Однак, зважаючи на високу стійкість цих сполук, повне відновлення озонового шару до рівня 1980 року очікується не раніше 2070-х років.
Незважаючи на значні розміри озонової діри цього року, вчені зберігають оптимізм. Події 2026 року розглядаються як тимчасове відхилення, зумовлене погодними умовами, а не свідченням відновлення масштабного антропогенного руйнування атмосфери.